Офіційний сайт ФК «Карпати» Львів

Історія клубу ФК «Карпати» Львів
«Карпати» – футбольний клуб вищої ліги України зі Львова. Єдиний клуб за всю історію Кубка СРСР, що виграв трофей, виступаючи не у вищій лізі (1969 рік). Дворазовий фіналіст Кубка України: 1993 і 1999. Бронзовий призер чемпіонату України 1997/98.123123213
1960-ті
1970-ті
1980-ті
1990-ті
2000-ні
2010-ті
1963

Офіційна дата створення команди «Карпати» – 18 січня 1963 року. У 1962 році львівська команда «Сільмаш», вигравши чемпіонат і Кубок Львівської області, здобула право грати у класі «Б». Проте у 1963 р. Федерація футболу СРСР провела чергову реорганізацію радянського футболу – створено другу групу класу «А» (перехідну лігу між класом «Б» і класом «А»), де було передбачено місце для команди зі Львова. До того в місті була лише армійська команда СКА Львів, тож керівництво міста вирішило створити новий, цивільний, профспілковий колектив.

1964

У середині 60-х львів'яни закінчували чемпіонати у другій групі класу «Б» переважно у першій десятці – для вищих досягнень бракувало стабільності виступів. Серед гравців виділялись захисник Володимир Валіонта, півзахисник Ігор Кульчицький, нападники Анатолій Крощенко і Валентин Гусєв.

1965

В 1965 році колектив був за крок від пониження у класі через недолугий регламент чемпіонатів СРСР. Посівши пристойне, 9-те місце серед 32 клубів, «Карпати» мали по завершенні першості у перехідних іграх боротися із переможцем української зони класу «Б» – СКА (Львів), а згідно з регламентом міг залишитися лише один представник від міста. СКА (Львів) – тогорічний переможець української зони класу «Б» і чвертьфіналіст Кубка СРСР, клуб досвідченіший та старший, переміг 2:0 і 3:0. Але керівництво радянського футболу в останній момент вкотре змінило структуру першостей СРСР і до другої групи класу «А» потрапили обидві команди. Після закінчення сезону 1965 і перехідних ігор «Карпати» покинуло кілька досвідчених гравців, на місце яких важко було знайти гідних замінників.

1966

У чемпіонаті 1966 р. відбулося значне оновлення складу, дебютувало багато молодих футболістів, які згодом прославляться на всесоюзній арені перемогою у Кубку СРСР 1969 та виходом до вищої ліги. Це, зокрема, Ростислав Поточняк і Володимир Данилюк. Юні гравці були недосвідченими – зміна поколінь негативно позначилась на результатах – у 1966 та 1967 роках «зелено-білі» фінішували, відповідно, на 14 і 7 позиції.

1967

Курс на омолодження послідовно і жорстко проводив головний тренер Євген Лемешко. Потроху гра налагодилась – якщо на початку сезону 1967 перемоги давались важко, то у другій половині чемпіонату Карпати були серед лідерів і тільки дві поспіль поразки на фініші відкинули колектив на 7-е місце. Також 22 серпня 1967 р. в грі проти «Труда» у Воронежі свій перший м’яч за «Карпати» забив Володимир Данилюк. Протягом 1960-х і 1970-х років цей футболіст стане найкращим бомбардиром в історії клубу, а його рекорд, 88 голів, не побито і до сьогодні.

1968

12 серпня 1968 року «Карпати» зафіксували найбільшу лігову перемогу за всі часи – у Львові «Неман» (Гродно) програв з рахунком 0:8. Загалом протягом першості 1968 «Карпати» забили 80 голів у 40 матчах і отримали престижний приз українського журналу «Старт» за найкращу різницю забитих і пропущених м'ячів (+46). Цей випадок залишився єдиним в історії вручення призу, коли його отримала команда не з вищої ліги. «Карпати» виграли змагання у своїй підгрупі, випередивши київський та одеський СКА, і здобули право змагатися за вихід до вищої ліги з переможцями інших підгруп. У фінальній групі суперниками були «Уралмаш» (Свердловськ), «Іртиш» (Омськ) та «Суднобудівник» (Миколаїв). Ігри відбувалися у Сочі в одне коло. Протягом першої гри проти «Суднобудівника» «Карпати» володіли перевагою, але пропустили гол на останніх хвилинах поєдинку і поступились. Омський «Іртиш» було розгромлено 4:0. Отож перед вирішальним матчем з «Уралмашем» львів'яни мали на очко менше від росіян, тому лише перемога виводила «зелено-білих» до найвищого дивізіону. Гра завершилась з рахунком 1:1 – гол росіяни забили з офсайду, який не помітив боковий арбітр Хярмс, і у «вишку» вийшли свердловці. Наступного року той самий лайнсмен судитиме гру «Карпат» у фіналі Кубка СРСР, після якої визнає, що упереджене ставлення до українців у фінальному турнірі в Сочі було наслідком вказівок «зверху» – до вищої ліги мусів потрапити «Уралмаш». Однак український клуб остаточно пройшов стадію зіграності молодих гравців – сформувався колектив, який вважали одним з найкращих у другому дивізіоні. У сезоні 1968 в складі «Карпат» було тільки два гравці, які мали понад 28 років. Основу колективу складали футболісти 20-25-річного віку. Як виявилося згодом, найбільші досягнення були попереду.

1969

У Кубку СРСР «Карпати» в домашніх матчах здолали одеський СКА, єреванський «Арарат», одеський «Чорноморець» і у 1/4 фіналу мали грати з воронезьким «Трудом». Але якщо попередні три гри волею жереба львів'яни проводили вдома, то проти воронежців, які несподівано вибили московський «Спартак» повинні були грати на виїзді. Важка перемога 1:0 вивела «Карпати» до півфіналу – на миколаївський «Суднобудівник». 50 тисяч уболівальників на трибунах чекали своєрідного реваншу – минулого року саме миколаївці завдали «зелено-білим» єдиної поразки у фінальній групі в Сочі і тих очок забракло львів'янам для виходу у вищу лігу. Цього разу «Карпати» перемогли – 2:0. Влада Львова замовила спеціальний потяг «Львів-Москва», який напряму доставив до столиці СРСР сотні львівських уболівальників, переважно робітників підприємств міста (заводів «Електрон», «Львівсільмаш», ЛАЗ, швейної фірми «Маяк» та ін.).

Тож 17 серпня 1969 року «зелено-білі» вийшли на поле московського стадіону в Лужниках на поєдинок проти фаворита – вищолігового СКА (Ростов). Перед початком гри капітан «Карпат» Ігор Кульчицький згідно з протоколом потиснув руки всім суддям, окрім бокового Еугена Хярмса – саме естонець зарахував гол з явного положення поза грою у минулорічній грі з російським «Уралмашем», що залишило українців за бортом вищої ліги. Львів'яни пропустили гол вже на 20-й хвилині. У першому таймі «Карпати» не змогли відігратись. Але тисячі вболівальників із Галичини гнали улюбленців вперед. У другій половині українці переломили хід гри – голи Лихачова і Булгакова вивели львів'ян уперед. Наприкінці гри ростовці забили гол з офсайду – головний суддя, навіть не подивившись на бокового, гол зарахував, а росіяни побігли радіти до центра поля. Лише потім помітив сигналізацію Хярмса. Той чітко зафіксував – офсайд. Українці довели матч до перемоги.

1970

«Карпати», вигравши Кубок СРСР з футболу, вибороли право представляти країну у Кубку володарів кубків сезону 1970/71. На першому етапі, 1/16 фіналу, українці грали проти румунської «Стяуа».

Тоді бухарестців тренував відомий спеціаліст Штефан Ковач, який згодом прославився роботою у голландському «Аяксі». Перший матч у Львові проходив за переваги «Карпат», але свої моменти вони не використали, ще й пропустили гол на 88-й хвилині – поразка 0:1. Спеціалісти відзначали хорошу гру господарів, зазначивши, що певна нервозність і брак досвіду виступів на найвищому рівні зіграли свою роль. Бойова нічия 3:3 у Бухаресті вивела в 1/8 румунів.

Попри те, що до новоствореної у 1970р. першої ліги входило по 3 команди з підгрупи (а клуб зайняв 6 місце) для володарів Кубка CPCP зробили виняток і дозволили грати у першій лізі 1970 р. «Зелено-білі» виграли чемпіонат, випередивши «Кайрат» Алма-Ата, «Дніпро» (який тоді тренував Валерій Лобановський) і московський «Локомотив» і вийшли до вищої ліги чемпіонату СРСР. Всіх цих успіхів досяг з клубом наставник Ернест Юст – з вихованців галицького і закарпатського футболу він зумів створити колектив, який прославився командною грою і зумів втриматися у вищій радянській лізі.

1971

Перша для «Карпат» гра у найвищому дивізіоні відбулася 8 квітня 1971 р. в Єревані проти «Арарату». Вірмени відкрили рахунок, але Ігор Кульчицький вирівняв становище з пенальті – 1:1. Штатний пенальтист «левів» Кульчицький того року використав всі 7 пенальті і став найкращим бомбардиром команди у сезоні. Перший сезон у найвищому дивізіоні клуб завершив на 10 позиції серед 16 команд, але набрав 28 очок, стільки ж як і Торпедо (М), яке було на сьомому місці.

Саме у цьому чемпіонаті, 27 червня 1971 року, на стадіоні «Дружба» зібралася найбільша аудиторія за всю історію арени – 51 тисяча глядачів. Львів'яни приймали майбутнього чемпіона СРСР, київське «Динамо». «Карпати» виграли 3:1, а цю гру досі вважають однією з найкращих в історії клубу.

1972

У лютому 1972 року Ернеста Юста було звільнено з посади головного тренера. Працівники обкому партії перевіряли роботу начальника команди Карла Мікльоша, який, зокрема, мав дбати про те, щоб команда відвідувала музей ім. Леніна та проводити виховну роботу. Зрештою влітку 1972 року з посад усунено начальника клубу Карла Мікльоша і тренера Анатолія Полосіна за «слабку політико-виховну роботу у колективі». У місті та команді ходило багато чуток щодо незрозумілих дій керівництва клубу – у 1970-х роках «Карпати» (Львів) були єдиною командою вищої ліги СРСР, у якій розмовляли українською мовою, що могло зачіпати інтереси партійних чиновників.

Трансферна політика клубу не підсилила команду – перед чемпіонатом львівський клуб покинули відразу три форварди «основи»: Янош Габовда, Володимир Булгаков і Роман Хижак. Натомість, прийшов Едвард Козинкевич – гравець збірної СРСР, який у її складі здобуде «срібло» на чемпіонаті Європи 1972. У сезоні 1972 «зелено-білі» вийшли до півфіналу Кубка СРСР, де у двоматчі поступилися московському «Спартаку».

1973

У 1973-му році команду врятувало тільки «нововведення» чемпіонату у вигляді післяматчевих пенальті. Коли матч закінчувався внічию, команди пробивали пенальті, щоб визначити кому ж дістанеться єдине очко. Якби не це правило, то команда зайняла би не 14, а 15 місце і вилетіла би у першу лігу.

1974

Ернест Юст повернувся на посаду головного тренера у 1974 році вже надовго. Після першого кола львівська команда пасла задніх, та перемоги на фініші чемпіонату над «Торпедо», «Зенітом» та московським «Динамо» вивела клуб на 11 місце в чемпіонаті 1974 року.

1975

У сезоні 1975 року клуб нарешті вибився із зони вильоту і показав сильну гру, наприклад, дві нічиї 2:2 з тогорічним чемпіоном «Динамо» (Київ). Львів’яни вперше більше м’ячів забили ніж пропустили, а бомбаpдири Данилюк та Хижак опинилися серед кращих в чемпіонаті. Підсумок – наразі найкраще місце за весь час виступів у вищій лізі, шосте.

1976

Сезон 1976 року радянські чиновники розділили на 2 окремі чемпіонати, в кожному з яких розігрували медалі: 1976 (весна) і 1976 (осінь). Навесні львів'яни виступили дуже добре і набрали порівну очок з тбіліським «Динамо». Долю бронзових нагород вирішила різниця забитих і пропущених м'ячів, яка виявилась кращою у грузинів – «Карпати» посіли 4 місце. В осінній першості «зелено-білі» до останнього туру боролися за найвищі місця. Перед останньою грою «Торпедо» вже забезпечило собі «золото», а на «срібло» реально претендували «Карпати», які не лише мали очко переваги над конкурентами, а й вирішальну гру проводили вдома – проти ленінградського «Зеніта». Місто було впевнене в успіху клубу – у Львові вже навіть почали виготовляти значки з написом «Карпати» – срібло. Але... росіяни швидко забили 2 голи, а шанс переломити гру отримав захисник Федір Чорба завдяки пенальті. Чорба був штатним пенальтистом команди – того чемпіонату він виконував 7 пенальті й усі забив. Але на львівській «Дружбі» воротар взяв удар. Це психологічно надломило господарів і наприкінці ленінградці забили ще й третій м'яч – 0:3. Таким чином «Карпати» дуже погіршили свою різницю забитих і пропущених м'ячів, тому не лише не здобули срібні медалі, а й втратили «бронзу» через гіршу різницю голів: «Динамо» (Тбілісі) – «+4», «Карпати» – лише «+3». Подібного шансу на медалі у вищій лізі СРСР клуб вже ніколи не отримав.

1977

Ця невдача негативно вплинула на ставлення до клубу керівництва міста та спричинила невдалий старт у першості-1977. Головний тренер Ернест Юст під тиском керівництва почав омолодження складу, що погано позначилось на стабільності команди. «Карпати» посіли передостаннє, 15-те, місце і вилетіли до першої ліги. Натомість у команді дебютувало багато молодих виконавців, які в наступні роки визначатимуть стиль гри команди: Андрій Баль, Олег Родін, Ярослав Думанський, Юрій Суслопаров. Вони вже тоді ввійшли до складів юнацької та молодіжної збірних СРСР.

1978

У першій лізі «зелено-білі» були серед лідерів і перед останнім туром на 1 очко випереджали «Динамо» (Мінськ), яке і було конкурентом у боротьбі за 3 місце, що давало перепустку до вищої ліги. Саме у столиці Мінську «Карпати» проводили останню гру першості 1978 року. Матч закінчився суддівським скандалом: на 10-й хвилині у ворота львів'ян призначено пенальті, а суддя вилучив найкращого голеадора гостей Степана Юрчишина, хоча той узагалі стояв осторонь епізоду. «Динамо» перемогло і в підсумку випередило «Карпати» на 1 очко, що стало путівкою до «вишки». У середині сезону 1978, за власним бажанням залишив команду багаторічний наставник Ернест Ервінович Юст. Він працював у клубі ще з часу його заснування у 1963 році, тому вирішив зняти цей багатолітній психологічний тягар і змінити працю та обстановку.

1979

1979 рік став бенефісом нападника Степана Юрчишина – він встановив рекорд першої ліги, забивши за сезон 42 голи (у 42 проведених поєдинках). Завдяки такій результативності форварда навіть запросили до національної збірної СРСР, де серед інших футболістів він був єдиним представником з нижчої ліги. «Карпати» того року забили у чемпіонаті 89 голів, упевнено посіли 1 місце і аж на 8 очок випередили найближчого переслідувача.

1980

Лише на рік повернулися Карпати до вищої ліги. Травма Степана Юрчишина, конфлікт в команді між основними гравцями, зміна тренера, рекордна за всі роки кількість гравців, які виходили у матчах чемпіонату – аж 25, не дозволили закріпитися у найвищому дивізіоні і «Карпати» знову опустилися до першої ліги. Невдача призвела до звільнення з посади старшого тренера Іштвана Секеча, з яким Карпати лише рік тому успішно здолали вершину.

1981

У чемпіонаті 1981 року в першій лізі карпатівці посіли лише 11 сходинку. Перед сезоном до київського «Динамо» перейшли лідери колективу Андрій Баль, Юрій Суслопаров і Ярослав Думанський. Баль та Суслопаров рік потому будуть виступати за збірну СРСР на чемпіонаті світу в Іспанії. Також перед чемпіонатом 1981 завершив кар'єру ветеран, останній у команді володар Кубка-1969 Лев Броварський. Його досягнення – 412 ігор у барвах «Карпат» – ніхто не побив і дотепер. Ще до закінчення чемпіонату по Львову ходили чутки про можливість об'єднання двох міських команд: «Карпати» і СКА (Львів) заради створення сильного і конкурентноздатного колективу.

1982

У перших числах січня 1982 року керівництво обласного футболу, пославшись на складність фінансування аж двох команд майстрів і невдалого виступу в останньому сезоні, вирішило об'єднати два клуби. Профспілкову команду «Карпати» ліквідували, а її місце у першій лізі зайняла армійська команда СКА «Карпати» створена на основі друголігового клубу СКА (Львів), що підпорядковувалась військовому відомству. Колектив зліпили із гравців СКА та «Карпат», додавши кількох приїжджих гравців. Тренером призначили російського фахівця Миколу Самаріна. Цей невиправданий крок надовго відлучив Львів від великого футболу.

1989

У 1989 році клуб узагалі виступив катастрофічно і посів останнє, 22-е, місце. СКА не міг перемогти 16 матчів, а на виїзді команда програла 18 з 21 ігор. Матч з «Котайком» на львівському стадіоні «Дружба» 11 липня 1989 року встановив абсолютний антирекорд сезону. На цю гру прийшло подивитися 54 глядачі. Того року було вирішено відродити цивільну команду «Карпати», яка розпочала виступи із другої ліги. Її ігри збирали у Львові в середньому від 8 до 10 тисяч людей.

1990

Львівські «Карпати» вибороли комплект бронзових медалей. У керівництві «Карпат» відбулися суттєві зміни. Ще у грудні 1989 року старшим тренером демократичним шляхом голосування було обрано Володимира Булгакова. Також було прийнято рішення перейменувати стадіон «Дружба» в стадіон «Україна». 17 квітня вперше під акомпанемент гімну «Ще не вмерла Україна» відбулося урочисте відкриття у Львові сезону-90. Саме восени 1990 року вийшов перший номер клубної газети «Карпати», редактором якої став Юрій Михалюк. До історичних подій карпатівського року віднесемо і поїздки «Карпат» до Америки та Англії. «Карпати» здобули також одну зі своїх найбільших перемог у радянських чемпіонатах, здолавши «Ширак» з Ленінакана – 8:1. А в заключному матчі сезону-90 проти «Спартака» з Нальчика львів’яни провели 1000-й гол у союзних чемпіонатах (відзначився А. Квасов).

1991

Останній, 54-й за ліком рядянський чемпіонат, у якому брали участь львівські «Карпати». Оскільки ризька «Даугава» в останній момент підтвердила свою участь у першій лізі, то львівська команда знову стартувала у західній, перехідній зоні другої ліги СРСР. І карпатівці на останок «гримнули» дверима, виборовши золоті медалі чемпіонату. В ході сезону відбулися зміни на тренерському містку «зелено-білих»: замість Ростислава Поточняка, який очолив «Карпати» ще у грудні 1990 р., старшим тренером було призначено його помічника Степана Юрчишина, який ще торік виходив на поле у складі карпатівців. Щодо кадрових змін у складі «Карпат», то серед новобранців з’явився і американець українського походження Богдан Недільський.

1992

Розпочався новий відлік в історії львівських «Карпат». Як чемпіони буферної зони другої ліги колишнього Союзу, карпатівці були серед вищоліговців прем’єрного чемпіонату України. В керівництві «Карпат» відбулися зміни у керівництві. У січні новим президентом клубу було обрано Богдана Кобрина, який замінив на цій посаді Карла Мікльоша. Саме львів’янин Анатолій Мущинка став автором першого голу в національних чемпіонатах, коли «Карпати» зіграли в Одесі внічию з місцевим «Чорноморцем» (2:2). Згодом, правда, «зелено-білі» не зовсім вдало виступали у весняному чемпіонаті, здобувши першу перемогу лише у сьомому турі. І лише вдалий фініш дозволив львівській команді залишити небезпечну зону (вилітало по три команди кожної з двох підгруп).

1993

Перший карпатівський сезон за системою «осінь-весна». Під час літньої короткої перерви між чемпіонатами у складі «Карпат» відбулись великі кадрові зміни. За власним бажанням залишив клуб наставник команди Степан Юрчишин. Натомість команду прийняв Мирон Маркевич, якого з луцької «Волині» запросив президент клубу Богдан Кобрин. Осінню частину чемпіонату львів’яни провели зі змінним успіхом, набираючи очки в основному в рідних стінах. У другій половині сезону карпатівцям, у складі яких відбулися чергові кадрові перестановки, довелось змагатись у двох напрямках. Якщо в чемпіонаті львів’янам важко давались перемоги, то в чотирьох кубкових поєдинках наші земляки не залишили суперникам. А у фіналі Кубка України, у Києві на поле тоді ще Республіканського стадіону «Карпати» поступилися «Динамо» з мінімальним рахунком (1:2), але здобули згодом право представляти Україну у Кубку володарів кубків. Після 23-річної перерви відбувся другий старт «зелено-білих» у єврокубкових турнірах, коли у Кубку кубків «леви» не зуміли проти ірландський «Шелбурн». Саме у цьому сезоні „Карпати» здобули першу виїзну перемогу у національних чемпіонатах. 30 жовтня - над „Кременем» з рахунком 2:1. Саме у цьому сезоні зафіксовано перший „український» хет-трик «Карпат», автором якого 14 листопада 1993 року став Андрій Покладок у матчі про «Дніпра».

1994

Цей сезон запам’ятався і повторним травневим драматичним для „Карпат» кубковим поєдинком в Одесі, де «рикошет» не дозволив зелено-білим другий рік поспіль вийти до фіналу. У 3-му національному чемпіонаті карпатівці вперше увійшли до п’ятірки кращих команд України.

1995

В ході першого кола відбулася зміна президента ФК «Карпати» – замість Богдана Кобрина львівський клуб очолив Роман Гірник. У 4-му чемпіонаті «Карпати» набирали очки переважно на своєму полі. Наприклад, у другому колі карпатівці, виступаючи на виїзді, у восьми матчах зазнали сім поразок і здобули лише одну перемогу в Шепетівці, над аутсайдером «Темпом». У підсумку – восьме місце у турнірній таблиці. Цей сезон запам’ятався і святкуванням 100-річчя львівського, українського футболу, а також відзначенням срібного ювілею, 25-ліття від часу здобуття «Карпатами» Кубку колишнього Радянського Союзу.

1996

У липні під час перерви між чемпіонатами замість Мирона Маркевича, у якого не склалися стосунки з Романом Гірником і завершився трирічний контракт з клубом, головним тренером став 38-річний Володимир Журавчак, який до цього три роки працював помічником Маркевича. У непростій ситуації опинився молодий тренер, адже фактично довелось створювати нову команду (вкотре за останні роки!). Залишили клуб Олександр Євтушок («Дніпро») та Василь Леськів (ФК «Львів»). Карпатівці провели два різних кола. Після осінньої частини чемпіонату наші земляки посідали п’яте місце, набравши 29 очок і провівши 24 м’ячі. А у другому колі «Карпати» у восьми виїзних матчах зазнали сім поразок і здобувши лише одне очко – у Вінниці.

1997

Перший сезон, який був проведений під егідою новоствореної Професіональної футбольної ліги України. Після завершення 5-го чемпіонату написали заяви на звільнення Володимир Журавчак та його помічник Богдан Бандура, мотивуючи, що їх підопічні не виконали поставлених на сезон завдань. І «Карпати» знову очолив Мирон Маркевич. В цілому вболівальники залишилися задоволеними виступами «Карпат» у цьому чемпіонаті, які ледь не зачепилися за четверте місце, яке давала право грати у єврокубках. Саме у 6-му чемпіонаті «Карпати» зіграли свій 1000-й матч в рамках чемпіонатів СРСР та України і здобули в ньому перемогу над амбіційним «Шахтарем» з рахунком 1:0.

1998

Один з найпам’ятніших сезонів львівських «Карпат», які вперше за час виступів серед вищоліговців, як колишнього Радянського Союзу так і України, вибороли комплект нагород, а саме здобули бронзові медалі. Це стало своєрідним подарунком вболівальникам команди «Карпати», яка у 1998 році відзначала своє 35-ліття. Саме у 7-му чемпіонаті «Карпати» після 26-річної перерви перемогли київське «Динамо», та ще й на його полі. Саме у цьому чемпіонаті воротар «Карпат» Богдан Стронціцький встановив на той час рекорд в історії ліги, зберігши на виїзді ворота «сухими» впродовж 641 хвилин. Саме восени 1997 року з ініціативи президента ФК «Карпати» Остапа Семківа на стадіоні «Україна» дебютував і талісман «Карпат» - Левчик, роль якого багато років виконував заслужений артист України Першого українського театру для дітей та юнацтва Олександр Дейцев.

1999

Літо 1999 року ознаменувалось частковою реконструкцією домашньої арени – замість дерев'яних лавок на стадіоні «Україна» було встановлено пластикові сидіння. Львів готувався приймати ігри «Карпат» у Кубку УЄФА. Через це кілька перших домашніх матчів клубу у чемпіонаті України 1999/2000 відбулося на стадіоні СКА, де «Карпати» не приймали суперників ще з 1960-х років. Тимчасове повернення виявилось вдалим: 1 серпня 1999 року зафіксовано найбільшу перемогу «Карпат» у вищій лізі чемпіонату країни, коли одеський «Чорноморець» поступився у Львові з рахунком 0:5. За підсумками чемпіонату «Карпати» здобули право втретє у своїй історії стартувати у єврокубках. І знову , як і у 1993 році, за рахунок виходу до фіналу розіграшу Кубка України, де «зелено-білі» знову ж таки поступилися в Києві столичному «Динамо» (0:3). З 1 березня 1999 року «Карпати» очолили Степан Юрчишин та його помічник Андрій Карімов. Саме у 8-му чемпіонаті було встановлено індивідуальний рекорд результативності за сезон, за час виступів «Карпат» у національних чемпіонатах. І рекордну планку – 16 м’ячів – підкорило відразу двоє форвардів – Іван Гецко та Олександр Паляниця. До речі, цей рекорд тримається і дотепер.

2000

Досягнення «левів» у 1990-х (два виходи до фіналу Кубка України, бронзові медалі чемпіонату) не вимагали великого бюджету і матеріальних витрат, які в українському футболу почали різко рости на початку 2000-х років. Унаслідок цього збільшилась плинність кадрів, адже хороші гравці дістали можливість отримувати у клубах-грандах дуже високі гонорари. «Карпати» намагались запрошувати іноземних футболістів, у деяких випадках переборщивши з цим.

2001

В чемпіонаті 2001/02 років у барвах клубу виступило аж 37 гравців (серед них 9 іноземців) – найбільша кількість в історії команди. Команда перетворилась на середняка вищої ліги, а тренери змінювалися що кілька місяців. Безпрецедентним став випадок з Мироном Маркевичем – у 2001 році він очолив «Карпати» вже втретє у кар'єрі, а в 2003 навіть учетверте, але врятувати команду не зміг.

2002

Один з найскладніших сезонів в історії львівських «Карпат», у якому львівська команда провела два різних кола. Якщо за підсумками першої половини 11-го чемпіонату «Карпати» посідали 3-е місце з відривом від донецького «Металурга» у два очки, то у весняній частині сезону 2001/2002 р. «зелено-білі» набрали найменше (5) очок серед вищоліговців. Саме в 11-му чемпіонаті вперше в історії львівських «Карпат» діями команди по черзі керували відразу троє головних тренерів. Спочатку Мирон Маркевич (16 ігор), згодом Володимир Журавчак (9 ігор) та Лев Броварський (1 гра). Саме в 11-му чемпіонаті ФК «Карпати» вперше був представлений у трьох українських лігах ( у першій лізі виступали «Карпати-2», які були об’єднані з ФК «Львів», у другій лізі – «Карпати-3»).

2003

У цьому чемпіонаті діями команди по черзі також керували відразу троє головних тренерів. Спочатку Лев Броварський (9 ігор), згодом Валентин Ходукін (6 ігор) та серб Іван Голац (15 ігор). Оглядаючись на пройдений «Карпатами» турнірний шлях у першому колі сезону 2002/2003 рр. впадає в очі аритмія проходження командою цього відрізку чемпіонату.

Тут були і яскраві матчі, і явні провали. Тобто, однозначної оцінки виступам «Карпат» дати важко. Тож на фініші підопічні Івана Ґолаца також опинилися на 7-му місці, зробивши порівняно з минулим чемпіонатом хоч невеликий, але крок вперед.

2004

Навесні 2004 команда посіла передостаннє, 15-е місце у чемпіонаті і вилетіла до першої ліги, де виступала протягом двох сезонів. Після пониження у класі команду залишив ряд сильних і амбіційних футболістів (Сергій Мізін, Сергій Даниловський, Тарас Кабанов, Сергій Ковальчук та інші).

2005

У сезоні 2005/06 команда досягла унікального, як для клубу з першої ліги, успіху в Кубку України, діставшись півфіналу і здолавши на шляху три команди вищої ліги. Всі 3 голи у домашніх перемогах над «Чорноморцем» (1:0), «Шахтарем» (1:0) і «Ворсклою» (1:0) здобув бразильський нападник Вільям Роша Батіста – одне з найкращих придбань клубу за останні роки.

Особливо сенсаційним був результат гри із «Шахтарем», тогочасним чемпіоном України. Господарі витримали шквал атак гостей і забили вирішальний гол у другому таймі. А після матчу керівництво донецького клубу було настільки вражене надійною грою львівського воротаря Богдана Шуста, що купило футболіста відразу ж у перше можливе трансферне вікно – вже через 3 місяці.

За результатами сезону «Карпати» посіли 2-е місце у першій лізі і вибороли право знов виступати у найвищому дивізіоні.

2006

Першість 2006/07 клуб провів сильно, посівши 8-е місце. Найкращим бомбардиром став Батіста, який забив 10 голів. У наступні роки «Карпати» потерпали від так званого «синдрому другого сезону» – після повернення до «вишки» і хорошого виступу у першому сезоні в наступній першості часто наступає спад.

2007

У чемпіонаті 2007/08 львів'яни продовжили список значних кадрових втрат – із львівської команди після виходу до вищої ліги пішов ряд старших, досвідчених гравців, лідерів колективу (Распопов, Тимчишин, Тлумак, Сучков, Батіста), яких замінила місцева молодь – вихованці західноукраїнського футболу. Омолоджений склад показував нестабільну гру, про що свідчить, наприклад, розгром у Києві влітку 2007: «Динамо» – «Карпати» – 3:7 чи поразка у жовтні того ж року в Одесі від «Чорноморця» з рахунком 0:4. У підсумку – 10-е місце у чемпіонаті.

2008

В 2008 році, після виходу до вищої ліги футбольного клубу «Львів», уперше в історії вищої ліги там виступало 2 львівські команди. Ще раніше перша офіційна зустріч цих клубів завершилась несподівано – у вересні 2006 року тоді ще першолігові «міщани» вибили вищолігові «Карпати» з Кубка України в поєдинку 1/16 фіналу. Реванш було взято 15 листопада 2008 року, коли в першому в історії української вищої ліги (теперішньої Прем'єр-ліги) львівському дербі «зелено-білі» обіграли ФК «Львів» 4:2, поступаючись протягом гри 0:2.

Врешті-решт, Олег Кононов зумів підібрати виконавців, які творять на полі єдиний колектив. Взимку сезону 2008/09 років клуб залишили колишні основні футболісти (Володимир Федорів, Самсон Ґодвін, Максим Фещук), але команда заграла краще і блискуче почала весняну частину першості: домашні перемоги 3:0 над «Чорноморцем», «Кривбасом»і виїзний розгром «Іллічівця» 5:1, який став найбільшою виїзною перемогою «Карпат» за всю історію виступів у вищій лізі України.

2009

Львівське дербі другого кола відбувся 26 травня 2009 року і припало на останній тур чемпіонату. Матч був дуже важливим для «Львова», оскільки навіть нічия дозволила б команді залишитись у Прем'єр-лізі. Проте «Карпати» перемогли 2:1, а «міщани» вилетіли до першої ліги.

В середині серпня 2009 року клуб святкував 40-річний ювілей здобуття Кубка СРСР 1969 року. Оскільки за право володіти Кубком зараз йде судовий процес між Російським футбольним союзом і московським «Спартаком», то керівництво клубу у 2007 році вирішило виготовити точну копію трофею – окремі частини виготовляли ювеліри Львова, Тернополя і Києва, кришталь привезено зі Словаччини. Завдяки цьому створено унікальну й достовірну копію кришталевого кубка.

Всі охочі сфотографуватися з трофеєм змогли зробити це 30 серпня на «Україні» за 2 години перед матчем 6-го туру між «Карпатами» та «Оболонню», який розпочався о 19:00. Перед матчем відбулося вшанування ветеранів-володарів Кубка СРСР 1969 року. Окрім того керівництво клубу ухвалило рішення на цей поєдинок зробити безкоштовний вхід для всіх пенсіонерів.

Розгром із рахунком 5:0 «Оболоні» (Київ) 30 серпня 2009 року став повторенням найбільшої перемоги за часів виступів «Карпат» у вищій лізі. Прекрасно розпочав першість молодіжний склад «Карпат» – 11 перемог поспіль на старті сезону стали рекордною переможною серією за всю історію змагань молодіжних (дублюючих) команд у вищій лізі України.

2010

Львів’яни не скидали обертів – особливо вдало вони виступали на виїзді, де за коло не програли жодного матчу! Так само жоден суперник не зумів у власних стінах втримати свої ворота на замку. Але доля виходу до єврокубків вирішувалася у матчах проти лідерів. І «Карпати» досягли свого – спершу вони обіграли «Дніпро», київське «Динамо», «Таврію». Саме після цієї гри «Карпати» забезпечили собі місце у Лізі Європи, за що отримали від найпалкіших уболівальників символічні медалі. А от молодіжний склад отримав медалі золоті. Підопічні Романа Толочка блискуче закінчили першість, відірвалися від переслідувача на 11 очок, а головного конкурента – донецький «Шахтар» – просто розірвали в домашньому матчі – 5:1.

А гравцями головної команди зацікавилися тренери збірної України, які не пропускали жодної карпатівської гри. До лав головної команди країни викликали Ігоря Ощипка, Артема Федецького, Ігоря Худоб’яка, Дениса Кожанова.

У сезоні 2010/2011 клуб вперше здолав стартовий етап Ліги Європи, перемігши володаря Кубка ісландської ліги 2010 «Рейк’явік» і бронзового призера чемпіонату Грузії 2009-2010 «Зестафоні», а в плей-оф раунді «Карпати» сенсаційно вибили з розіграшу володаря Кубка і Суперкубка УЄФА 2000 років турецький «Галатасарай». Жереб відправив «Карпати» до квартету -J-. У цю ж групу потрапили шестиразовий чемпіон Німеччини, переможець Ліги чемпіонів і Кубка Кубків «Боруссія» (Дортмунд); дворазовий чемпіон Франції і володар Кубка Кубків ПСЖ і дворазовий володар Кубка УЄФА іспанська «Севілья».

2011

З 27 січня по 7 лютого 2011 року футбольний клуб «Карпати» брав участь у товариському міжнародному турнірі «Copa del Sol» (ісп. Кубок Сонця), що проходив в іспанських містах Ельче та Ла Манга. В 1/8 турніру «Карпати» перемогли норвезький футбольний клуб «Молде» (1:1, пен – 4:3), у чвертьфіналі – шведський «Ґетеборг» (1:0), у півфіналі – норвезький «Олесунн» (1:1, пен – 7:6). У фіналі турніру «Карпати» зустрілися з іншим українським футбольним клубом «Шахтар» (Донецьк), де здобули перемогу з рахунком 1:0. Перемога у цьому турнірі стала першим міжнародним титулом клубу.

Чемпіонат України сезону 2010/2011 підопічні Олега Кононова, як і попередній турнір, завершили на 5-му місці. За підсумками чемпіонату «Карпати» знову взяли участь вже в третьому для себе розіграші Ліги Європи, стартувавши з 3-го кваліфікаційного раунду. На цьому етапі львів'яни перебували серед сіяних команд. Суперником «зелено-білих» став ірландський «Сент-Патрікс Атлетік», який львів`яни перемогли із загальним рахунком 5:1.

У раунді плей-оф львів'яни зустрілися з грецьким клубом ПАОК. Перший матч у гостях «Карпати» програли 0:2. Матч-відповідь у Львові закінчилася нічиєю 1:1, тож на цьому єврокубковий сезон для команди було завершено.

2012

Рік видався суперечливим для «левів» – у чемпіонаті команда врятувалася від вильоту лише в останньому турі. Львів’яни поступилися на виїзді «Дніпру», а це означало, що доля місця в еліті залежала від результату матчу «Чорноморець» – «Оболонь». Одесити перемогли «пивоварів», завдяки чому «Карпати» залишилися у Прем’єр-лізі. Примітно, що протягом сезону, після відставки Олега Кононова, «зелено-білих» очолювали відразу три наставники: Павло Кучеров (14-20 тури), Володимир Шаран (21-24 тури), Юрій Дячук-Ставицький (25-30 тури).

Кардинально протилежними були виступи в Кубку України. Команда під керівництвом Юрія Дячука-Ставицького пробилася до півфіналу турніру. На шляху до свого третього фіналу галичан зупинив донецький «Металург». Команда з Донбасу була сильнішою у нереальній серії пенальті – за підсумками 16-ти ударів сильнішими виявилися господарі – 7:6.

Наприкінці року, уже під керівництвом Ніколая Костова, на рідній «Україні», «Карпати» розгромили «Кривбас» (6:0) і переписали клубну історію, встановивши нову позначку у графі «найбільша перемога в чемпіонатах України».

2013

Рік розпочався з переходу одного з провідних футболістів команди іспанця Лукаса Переса Мартінеса до лав київського «Динамо». Протягом сезону команда позбулася і головного тренера – болгарина Ніколая Костова.

Результат чергового сезону був аналогічним минулому – рятівне 14-те місце, що дозволило «Карпатам» зберегти прописку в еліті. Перед новим чемпіонатом команду прийняв Олександр Севідов, з яким «Карпати» наступного року фінішували 11-ми. Тренер почав довіряти молоді, зокрема Володимиру Костевичу та Роману Підківці. Один з найяскравіших матчів команди на чолі з Севідовим – блискавична домашня перемога у матчі з «Шахтарем» (3:2).

2014

Влітку «Карпати» очолив хорватський фахівець Ігор Йовічевіч, який на початку 2000-их виступав у зелено-білій футболці. Складність ситуації, в якій опинився клуб – заборона реєструвати нових футболістів. «Леви» продовжили робити ставку на власних вихованців. В команді виступали лише два легіонери: словенець Ґрегор Балажіц і грузин Муртаз Даушвілі. За підсумками сезону команда знову фінішувала за крок від вильоту – на 13-му місці, однак нагоду зіграти на найвищому рівні отримали чимало молодих гравців.

Цього ж року «Карпати» презентують новий варіант червоно-чорної форми, яку спеціально було виготовлено іспанською фірмою Joma.

2015

Чіткий вектор розвитку клубу в плані підготовки власної молоді посприяв великій кількості талановитих хлопців, які у юному віці дебютували у Прем’єр-лізі. 1-го березня у матчі з донецьким «Металургом» свою першу гру на найвищому рівні проведуть 18-річний Дмитро Кльоц, 17-річні Мар’ян Швед та Олексій Гуцуляк. Через два місяці дебютує за «Карпати» і Василь Кравець. Вже зовсім скоро троє останніх поїдуть підкорювати Піренеї. У серпні цього року Швед стане гравцем «Севільї», переможцем Ліги Європи. Цей трансфер згодом назвуть одним з найбільш сенсаційних і знакових в українському футболі останніх років.

2016

25-й футбольний сезон «Карпат» в чемпіонатах України запам’ятається ідентичними виступами усіх трьох клубних команд. Основа, «молодіжка» і юніорська команда займуть 7-і місця у своїх змаганнях.

У червні клуб оголосить про ще один гучний трансфер – відбудеться перехід вихованця клубної Академії Олексія Гуцуляка в провідну команду Іспанії «Вільярреал». Трохи раніше, у березні, перший матч у зелено-білій футболці проведе аргентинський нападник українського походження Ґуставо Бланко-Лещук. В особі цього гренадера «леви» знайдуть висококласного нападника, який у 25-ти поєдинках 2016-го заб’є 9 голів і стане одним з лідерів колективу.

Разом з тим черговий сезон подарує вболівальникам нову надію на вихід у єврокубки. Зрештою, «Карпати» фінішують 7-ми, хоча до останніх турів зберігатимуть шанси на зону Ліги Європи.

2017

2017 рік найбільше запам’ятається яскравою презентацією нової форми ФК «Карпати» – трьох ексклюзивних моделей, які відображають в собі філософію «зелено-білих» та традиції Західного регіону. 

Щодо футбольних результатів, то завдяки вдалій серії перша команда під керівництвом Олега Дулуба змогла закріпити за собою місце в елітному дивізіоні, однак сам тренер був змушений залишити команду через сімейні обставини. 

Молодіжна команда «Карпат» виборола бронзові нагороди чемпіонату, пропустивши вперед «Динамо» та «Шахтар». При цьому молоді «леви» перемагали обох суперників.