Офіційний сайт ФК «Карпати» Львів

Марвін Мартінс про заняття боксом, володіння 5 мовами і прогулянку, що все змінила

Марвін Мартінс про заняття боксом, володіння 5 мовами і прогулянку, що все змінила

Якщо під час зимової паузи львівські вболівальники були у захваті від новачка «зелено-білих» Мартіна Онгли, то влітку дуже хороше враження у товариських матчах справляє черговий новобранець «левів» Марвін Мартінс. Гравець збірної Люксембургу відмінно закриває позицію на правому фланзі оборони і практично без підготовки та часу на адаптацію дає результат. 

«Карпати» – це перший закордонний досвід для 24-річного футболіста. Проте у його житті було достатньо цікавих моментів, про які він розповів у інтерв’ю Інформаційному центру клубу.

– Я дуже щасливий, бо здійснилася одна з моїх цілей, – каже Марвін. – Я мріяв стати частиною професійного клубу, оскільки в Люксембурзі зробити це доволі непросто. Ця мрія здійснилася і я повністю задоволений. У мене з’явилася нагода виступати в хорошій команді у сильному чемпіонаті. 

– Ти от-от напишеш нову сторінку цього чемпіонату і станеш першим представником Люксембургу, який виступав в елітному українському дивізіоні.
– Так, чув про цей факт і почуваюся по-особливому. Насправді це нормально, адже донедавна зовсім небагато гравців з Люксембургу виступали в іноземних лігах. Тепер ситуація змінилася. Мені приємно виконувати цю важливу місію і я сподіваюся, що проведу тут хороший період.

– Трохи більше місяця тому ти вже грав у Львові, проте в іншій ролі. У складі національної збірної своєї країни на «Арені Львів» ти протистояв «синьо-жовтій» команді. На той момент вже знав про інтерес від «Карпат»?
– Ні, думаю, що все почалося якраз після цієї гри. Наскільки мені відомо, до згаданого матчу була зацікавленість від команди з іншого чемпіонату.

– Преса писала про німецький «Штутґарт».
– Так, це правда, однак ця зацікавленість мала місце ще раніше, не тепер. 

– Яку оцінку можеш поставити собі за гру проти збірної України?
– Загалом поєдинок був хорошим. Нам протистояв солідний суперник, лідер нашої групи. Ми розуміли, що напередодні Україна перемогла Сербію з рахунком 5:0. Я не очікував, що гратиму зі старту у цьому матчі, проте дискваліфікація мого партнера все змінила і тренерський штаб довірив мені місце у складі. Це був хороший двобій з сильними опонентами. 

– У головній команді своєї країни ти дебютував у 19-річному віці. Знаковості моменту додавало і те, що суперником збірної Люксембургу були італійці?
– Це теж було протистояння з потужним суперником. І у Львові, і в моєму дебютному матчі у 2014-му році на трибунах зібралося багато людей. Коли ти граєш на очах у 30-ти тисяч суперників, то переживаєш щось особливе (поєдинок відбувався у Вероні на «Маркантоніо Бентегоді»). До того ж вийти у 19 років проти Балотеллі чи Пірло – це надзвичайно хороший досвід. Думаю, не забуду ніколи цей момент. Напевно, у футбол якраз і грають задля таких епізодів.

– Як саме ти прийшов у футбол?
– Мені було 6, коли я почав займатися футболом. Як би дивно це не звучало, але футбол був другим видом спорту у моєму житті. Я хотів бути боксером. Проте одного дня батьки сказали «Ні!» і ми вирішили, що краще сконцентруватися на футболі. Я родом з невеличкого селища, де й почав займатися улюбленою грою. Люксембург – це маленька країна, у нас лише 5-6 великих міст. У 12-річному віці я перейшов у трохи більший клуб, де виступав ще кілька років. Далі був «Прогрес» з Нідеркорну, звідки я і перебрався в «Карпати». Разом з попередньою командою ми виступали у Лізі Європи, а ще саме звідти я почав стабільно отримувати виклики у збірну Люксембургу.

– Коли ти кажеш «трохи більший клуб», то маєш на увазі «Шиффланж 95»?
– Так, це моя перша серйозна команда. До речі, не лише моя – там розпочинав Міралем П’яніч, нинішня зірка «Ювентуса».

– У тебе був улюблений боксер?
– Мені дуже подобався Мухаммед Алі. Тато часто повторював мені: «Вчися у нього спортивній агресії і волі до перемоги». Його принципи стали близькими для мене. Це не порожні слова, адже цей боксерський елемент Мухаммеда Алі я переніс у футбол. У мене було дві складних травми, але кожного разу я повертався. 

– Як відомо, твої предки родом з Кабо-Верде. Хто саме?
– І батько, і мама. Республіка Кабо-Верде складається з 12 островів у Атлантичному океані. Мої батьки родом з одного острова. Вони ще замолоду переїхали в Люксембург і я народився вже у цій країні. 

– Можна припустити, що ти володієш відразу кількома мовами?
– Люксембург – це мультинаціональна країна, там дуже багато вихідців з інших країн. Тому люди знають чимало мов. Повноцінно я розмовляю п’ятьма: німецькою, французькою, англійською, португальською і люксембурзькою. Португальська є офіційною у Кабо-Верде, тому знаю її завдяки батькам. Щодо люксембурзької, то вона схожа на німецьку, але має свій особливий діалект. 

– Ще кілька років тому Люксембург не був таким потужним у футбольному плані. Проте зараз настала нова реальність, у якій «Дюделанж» майже на рівних бореться з «Міланом», а твій «Прогрес» дивом поступається російській «Уфі». Як гадаєш, з чим пов'язаний такий прорив?
– Такі речі можна пояснити тим, що у нашій країні футбол став більш професіональним. Ще недавно у збірній Люксембургу могли виступати не професійні футболісти. Тепер «Дюделанж» і «Прогрес» успішно грають у Лізі Європі. Взяти до уваги хоча б найсвіжіші результати – на днях «Прогрес» пройшов ірландський «Корк Сіті», а «Женесс» обіграв казахський клуб і зіграє з «Віторією Гімарайнш». А «Прогрес», до речі, протистоятиме «Рейнджерсу». Це зовсім інший рівень! У нас тепер багато молодих гравців, які виступають за кордоном. Це сприяє популяризації футболу в Люксембурзі. 

– Ти добре зарекомендував себе на правому фланзі оборони «Карпат». При потребі можеш закрити іншу позицію?
– Традиційно я граю на позиції правого захисника, проте можу зіграти, як правий вінгер, більше зосередитися на атаці. Інколи мені доводилося грати в центрі поля. Певною мірою мене можна назвати універсалом. 

– Разом з тим, у твоєму активі кілька голів, значна частина з яких забита під час кутових.
– На стандартних ситуаціях, наприклад, кутових чи штрафних ударах, я підіймаюся вище. У товариських матчах я двічі забивав за «Карпати» – мені радісно від цього (посміхається). Це не те, щоб мотивація, скоріше, впевненість на майбутнє. Важливо знайти правильне місце у правильний момент. Для захисника це велика удача.

– Для футболіста, який ніколи не виступав за межами рідного дому переїзд у нову країну це завжди стрес. Як тебе прийняли в «Карпатах»?
– Справді спочатку було непросто. Я тут нова людина, нікого не знав. У Люксембурзі залишилося всі мої друзі, рідні. Нове середовище, складна мова – традиційні речі при переїзді. Однак в «Карпатах» є хлопці, які знають англійську та іспанську – вони дуже допомогли мені. На щастя, ми маємо перекладача, який завжди поруч – це дуже важливий фактор.

– У тебе було достатньо часу, щоб познайомитися зі Львовом. Які твої враження?
– Львів – дуже популярне місто. Я бачив у центрі міста безліч туристів. Мені подобається тут, місто заряджає тебе на позитив. Однак я обов’язково знайду час, щоб вибратися трохи за межі центру – мені цікаво подивитися на райони, які не відвідують туристи. 

– Перед від’їздом до Львова ти дав інтерв’ю люксембурзькій пресі, в якому сказав, що твою кар’єру нещодавно змінила всього одна прогулянка вулицями Львова напередодні гри за збірну. Що саме ти мав на увазі?
– Як я вже казав, спочатку не планувалася моя участь у грі проти збірної України – я мав сидіти на лаві запасних. Проте дискваліфікація мого партнера все змінила. Перед грою ми звично маємо прогулянку містом. Традицію не порушили і в Україні. Команда вийшла з готелю і тренер покликав мене. Ми говорили наодинці. «Ти гратимеш сьогодні з перших хвилин», – сказав мені наставник. Я не міг дочекатися кінця цієї прогулянки і старту поєдинку. Це був незабутній момент для мене.


Інформаційний центр ФК «Карпати»
Фото: © ФК «Карпати»

19 Липня 2019

Схожі новини
Спонсори