Офіційний сайт ФК «Карпати» Львів

Богдан Стронціцький: „Воротар – не надто вдячна професія”

У футболі, як і в інших ігрових видах спорту, роль воротаря є особливою. Адже жодна помилка будь-якого гравця в полі не обходиться команді так дорого як невдалі дії кіпера, які дуже часто призводять до пропущеного м’яча. А тому немає нічого дивного в тому, що в тренерському штабі практично кожної команди є фахівець, який відповідає виключно за підготовку воротарів. Є такий спеціаліст і в львівських „Карпатах”. Нині цю посаду в клубі обіймає у недалекому минулому один з улюбленців львівських вболівальників Богдан Стронціцький. Упродовж десяти сезонів Богдан успішно захищав ворота „Карпат”, а нині докладає максимум зусиль, аби польові гравці були спокійні за останній рубіж оборони. Саме специфіка роботи тренера воротарів була основною в розмові Богдана Стронціцького з кореспондентом тижневика „Карпати”.

- За яких обставин Богдан Стронціцький із стража воріт перетворився на тренера воротарів?

- У травні 2002 року на тренерському містку „Карпат” Мирона Маркевича змінив Володимир Журавчак. Саме він першим запропонував мені зайнятися підготовкою воротарів у його тренерському штабі. Однак мій тренерський дебют виявився недовгим. Наприкінці року „Карпати” очолив серб Іван Голац, який до Львова приїхав із своїми помічниками. А я знову повернувся на футбольне поле. Доля склалася так, що спочатку я захищав ворота сімферопольської „Таврії”, якій у сезоні 2002/2003 року допоміг піднятися з підвалин турнірної таблиці на підсумкове восьме місце, а наступний рік через сімейні обставини (ми з дружиною чекали народження третьої дитини) провів у Івано-Франківську. А вдруге в тренерському штабі „Карпат” я опинився на початку 2005 року, коли дав згоду на пропозицію Почесного президента клубу Петра Димінського допомогти в роботі з воротарями.

- А чи не було у вас бажання самому очолити якусь команду на посаді головного тренера?

- Бажання, можливо, й було, але я чітко усвідомлюю, що для цього потрібно дуже багато працювати і вчитися. Адже робота головного тренера надзвичайно важка, відповідальна та багатогранна. А розпочинати тренерську діяльність краще на посаді одного з помічників. Робота з воротарями мені близька по духу, я її непогано знаю та люблю і отримую від неї справжнє задоволення, що, вважаю, є дуже важливим.

- Ви відповідаєте за підготовку лише кіперів основного складу чи за резервістів також?

- Звісно, головне моє завдання – підготовка воротарів для основного складу. Але в моїх обов’язках є і проведення занять з кіперами дублерів та другої команди. Також по можливості намагаюся переглядати поєдинки першості України серед юнацьких команд, де вишукую перспективних хлопців. Адже вже сьогодні потрібно зробити все можливе, аби в майбутньому в „Карпатах” не було проблем із воротарями.

- Окрім підготовки воротарів чи покладені на вас ще якісь функції в команді?

- Я відповідаю лише за підготовку воротарів. Але в разі потреби (відрядження чи хвороба) завжди готовий замінити когось із тренерського штабу команди і допомогти у роботі з польовими гравцями. Хочу відзначити, що у нас дружня тренерська команда однодумців і ми всі разом робимо усе заради того, аби „Карпати” стали одним з провідних клубів України.

- Кажуть, що воротар – це половина команди. Чи згідні з такою тезою?

- Справді, у футболі від дій воротаря залежить дуже багато. Адже помилку польового гравця можна виправити, а от той чи інший промах кіпера – це майже завжди пропущений гол. Інша справа, що у воротарів не надто вдячна професія. Вболівальники завжди на руках будуть носити форварда, який більш-менш регулярно забиває. Навіть незважаючи на те, що при цьому він марнує значну кількість гольових моментів. А от з дій воротаря чомусь найбільше пам’ятають пропущені м’ячі, особливо курйозні, забуваючи при цьому як він тисячі разів виручав свою команду в безнадійних ситуаціях.

- А як щодо того, що воротарі – це специфічна категорія людей, яких багато хто вважає дещо дивакуватими?

- З тим, що воротарі і в житті чимось відрізняються від гравців інших амплуа, а тим паче що вони дивакуваті, я категорично не згоден. Воротарі такі ж люди як і всі решта. А вислів, що є футболісти і є воротарі, особисто я сприймаю як жарт.

- То в чому ж специфіка роботи тренера воротарів, які в ній найбільш характерні труднощі?

- Як і будь-яку роботу, її потрібно планувати і намагатися чітко виконувати. Звичайно, життя вносить певні корективи, але вони не можуть кардинально вплинути на роботу. Зрозуміло, що я не говорю про ситуації, коли воротар одержує травму. Зазвичай легко працювати в ігровому циклі, коли йде конкретна підготовка від матчу до матчу. Після кожного поєдинку я з воротарями проводжу розбір, де ми всі разом аналізуємо помилки і шукаємо найоптимальніший варіант дій у тій ситуації, яка була в матчі.

- Кому належить вирішальне слово при визначенні воротаря на конкретний матч – вам чи головному тренеру?

- Знаєте, в „Карпатах” ніколи не було проблем із дисципліною. А з приходом у команду Олександра Іщенка ставлення тренерського штабу та гравців до роботи стало ще більш професіональним. У нас чітко визначено хто що повинен робити, і кожен відповідає за свою ділянку. Я завжди висловлюю свою точку зору щодо того хто з воротарів у якому стані перед тим чи іншим матчем. Але останнє слово, як і в інших питаннях, за головним тренером. І це абсолютно правильно – адже саме він в першу чергу несе відповідальність за результат.

- Як відомо підготовка будь-якого спортсмена складається з чотирьох чинників – техніки, тактики (для воротаря це мабуть перш за все вміння читати гру), фізичної підготовленості (тут неабияке значення для кіпера мають антропометричні дані) та психологічного настрою. На вашу думку, який з цих чинників є найвагоміший для воротаря?

- На перше місце я ставлю психологію. Від психологічної врівноваженості воротаря, від його вміння керувати своїми емоціями та поведінкою в найекстремальніших ігрових ситуаціях найбільшою мірою залежить ефективність його дій. На друге місце напевне поставлю техніку. Без неї, як то кажуть, каші не звариш. Зрозуміло, що техніка в кожного своя. Але азами воротарської майстерності необхідно володіти кожному якомога досконаліше. Багато залежить і від рівня фізичної підготовки та антропометричних даних воротаря. Ну а вміння читати гру приходить з досвідом.

- Якщо можна, охарактеризуйте ставлення до роботи, а також сильні і слабкі сторони Андрія Тлумака, Мацея Налєпи та Юрія Мартищука?

- Кожен із цієї трійки добре знає свої плюси та мінуси, але озвучувати їх я не хочу з педагогічних міркувань. Скажу лише, що ми добре знаємо над чим потрібно працювати і робимо усе аби довести до ідеалу сильні сторони і максимально підтягнути слабкі. А щодо їхнього ставлення до роботи, то воно мене загалом задовільняє. Проте при цьому я завжди наголошую, що лише постійна праця дозволить їм досягти справжніх висот у футбольній кар’єрі.

- З одного боку Андрій, Мацей та Юрій є партнерами по команді, але з іншого – на поле може вийти лише один з них. Чи не позначається на їхніх стосунках конкуренція за місце в основному складі?

- І Тлумак, і Мартищук, і Налєпа – талановиті хлопці. Але місце у воротах лише одне. Вони прекрасно про це знають, а тому ніколи не плутають свої суто людські стосунки з професійними. Та й взагалі, буду відвертим, я навіть не пригадую, щоб у якійсь команді між воротарями була неприязнь через конкуренцію за місце в основному складі.

- В Україні в усі часи були прекрасні воротарі. А якою буде ваша оцінка нинішнього рівня вітчизняної воротарської школи?

- Вважаю, що воротар – це напевне єдине амплуа в українському футболі, в якому немає дефіциту виконавців. У нас направді є чимало хороших кіперів, причому, що особливо тішить, різного віку. А найкращою характеристикою вітчизняної воротарської школи є той факт, що з 16-ти команд вищої ліги лише в одній основним воротарем є іноземець (серб Саша Тодіч захищає ворота сімферопольської „Таврії” – Авт.).

- Олександр Шовковський – насправді найкращий воротар в Україні?

- Якщо зважити всі компоненти, то напевне так. На сьогоднішній день Шовковський по праву займає місце основного воротаря Національної збірної України. Проте думаю, що вже незабаром йому доведеться поступитися ним. Адже на підході ціла плеяда молодих воротарів. Як на мене, то вже найближчим часом останній рубіж головної команди країни захищатимуть Андрій П’ятов та Богдан Шуст. Звісно, якщо їм вдасться уникнути травм.

- Якої Ви думки про вихованця львівського футболу Богдана Шуста...

- Богдан надзвичайно талановитий хлопець. Мені пощастило з ним працювати. У нього практично немає слабких місць. До того ж, Богдан дуже працелюбний та скромний. Не думаю, що він може захворіти на зіркову хворобу. Головне, щоб все у нього було гаразд зі здоров’ям.

- Ви разом із дружиною Надією виховуєте трьох синів. Чи сподіваєтеся, що хтось із них у майбутньому захищатиме ворота „Карпат”, а дасть Бог і збірної України?

- Звичайно, я був би не проти. Але зовсім не обов’язково, щоб хтось із наших з Надією синів став воротарем чи взагалі футболістом. Адже всі грати у футбол не можуть. Головне, щоб вони виросли здоровими і порядними людьми, а яку професію собі оберуть, життя покаже.

- І наостанку запитання, чи Богдан Стронціцький повністю себе реалізував як футболіст?

- Моя кар’єра футболіста склалася непогано. Але буду відвертим, аналізуючи її, розумію, що можна було досягти більшого. Напевне потрібно було ще більше працювати, і тоді цілком ймовірно, що вдалося б не один матч провести за Національну збірну України.

Розмовляв Іван Дупнак

02 Жовтня 2006

Схожі новини
Спонсори