Офіційний сайт ФК «Карпати» Львів

“Карпати” здобули третю поспіль перемогу на виїзді!

З перших хвилин матчу обидві команди, схоже, чекали на те, у який футбол їй запропонує грати суперник. Дивно, але з перших хвилин алчевська “Сталь” чомусь віддала ініціативу “зелено-білим”. Якби там не було, але саме “Сталь”, а не “Карпати”, зараз перебуває на передостанньому місці у турнірній таблиці. І перемоги, тим паче у домашніх поєдинках, алчевці повинні принаймні прагнути здобувати. Тим паче, що у своїх останніх домашніх матчах “Сталь” зіграла внічию із сильним у цьому сезоні “Арсеналом” 1:1 та крупно перемогли ФК “Харків” 4:2. Хоча, можливо, що після кількох своїх атак футболісти з Луганщини зрозуміли, що за умов сконцентрованого та насиченого захисту львів’ян, їм краще шукати свої шанс не в позиційній грі, а на контратаках. Чи це справді був тактичний хід підопічних Тона Каанена, але де-факто львів’яни з перших хвилин почали виконувати на полі, що називається, роль “першого номера”.

На 4-й хвилині Сергій Пшеничних, котрий, мабуть, відіграв свій один з найкращих матчів за “Карпати”, навісив з лівого флангу, і Роші Батисті лише трохи не вистачило у боротьбі із захисником, аби замкнути простріл лівого захисника. Одразу після подачі кутового пробивав головою Ідахор – м’яч пролетів вище поперечини. Через чотири хвилини Євген Шмаков отримав пас від Батисти у центрі, обвів двох захисників, проте так і не наважився на удар з 22-х метрів. На 14-й хвилині Ігор Худоб’як після затяжної атаки “Карпат” пробивав з лінії штрафного, але м’яч пролетів у метрі від правої стійки “Сталі”. У ці хвилини футболісти “Сталі” відповіли несильним ударом з дуже гострого кута у виконанні Ари Акобяна. А саме на перетині екватору першого тайму алчевці подали кутовий, Микола Іщенко вибив м’яч на Худоб’яка, який у боротьбі із двома захисниками ледь не вискочив на побачення із Максимом Старцевим.

Господарі поля, не зловивши щастя у контратаках, спробували переломити хід поєдинку за допомогою сумбурної гри у центрі та мілкого фолу. Варто зазначити, що їм це вдалося. Щоправда, небезпечні моменти, біля воріт “Карпат” були створені виключно за “ініціативи”... захисників “зелено-білих”. Спочатку Микола Іщенко на правому фланзі замість того, аби вибити м’яч подалі не зрозуміло чому прострілив у власний штрафний. На щастя, футболісти “Карпат” підстрахували свого ліберо і ліквідували загрозу біля воріт. А потім Володимир Федорів грубо обрізався у власному штрафному майданчику, проте м’яч після удару з вигідної позиції Цимакурідзе зрикошетив і вилетів на кутовий. За такого перебігу подій ще до перерви Олександр Іщенко змушений був замінити Євгена Шмакова на досвідченого Миколу Лапка, який, забігаючи наперед, зіграв на своїй позиції дуже грамотно та надійно.

І все ж саме “Карпати” стали автором найнебезпечнішого моменту у першому таймі. Уже на першій доданій хвилині Ігор Худоб’як точно віддав на Лакі Ідахора, і той одним доторком п’ятою вивів Батисту віч-на-віч зі Старцевим. Захисники суперника зупинилися, повіривши у неіснуючий офсайд, проте Батиста з надвигідної позиції влучив точнісінько у Старцева. За такого перебігу матчу, транжирити такі моменти для кращого бомбардира команди є неприпустимо, адже його команда на перерву могла піти за переможного для себе рахунку. Схоже, бразильському легіонеру команди у цю мить не вистачило двох речей з області психології, якими класний форвард все-таки повинен бути наділений: впевненості та концентрації.

Другий тайм обидві команди розпочали значно активніше, і на кілька хвилин на полі з’явилося щось на зразок відкритого футболу. Варто зазначити, що у розміні контратак значно гострішими виглядали саме “Карпати”. На 49-й хвилині після награної комбінації у центрі штрафного “Сталі” опинився Самсон Годвін, але навіс виявився дещо зависоким, і удар головою нігерійця видався несильним. Хоча м’яч, здавалося б, парашутом опускався “за комірець” Максима Старцева. Через три хвилини на Ідахорі сфолили в метрі від лінії штрафного, але удар у Сучкова не вдався – м’яч пролетів значно вище воріт. Ще через три хвилини Ігор Худоб’як з правого флангу змістився у центр, обіграв кількох захисників господарів, віддав у штрафний на Батисту, але той розпорядився м’ячем дуже невдало. А найкращий момент “Карпати” у дебюті другого тайму втратили на 57-й хвилині. Після навісу з правого флангу у виконанні того ж Худоб’яка, на 11-метровій позначці на самоті опинився Лакі Ідахор. Нігерієць непогано пробив головою та м’яч пролетів у кількох сантиметрах від правої стійки. Максим Старцев навіть і не стрибав за цим м’ячем, оскільки був би безсилим його дістати. Цей епізод дещо сколихнув футболістів “Сталі”, і вони почали діяти на полі значно активніше. Знову “зелено-білі”, як і в середині першого тайму, невідомо з яких причин віддали ініціативу супернику. Причому сіли на свою половину занадто глибоко, надавши футболістам з Алчевська багато простору для атак. Можливо, у малодосвідчених футболістів “Карпат” у ці хвилини проявився інстинкт збереження не такого вже й поганого, як для виїзного матчу, рахунку у грі. Впадала також у вічі велика прірва між центром півзахисту та фактично єдиним форвардом у ці хвилини (Батиста діяв майже на одній лінії з Лапком та Годвіним) Лакі Ідахором.

Якби клас суперника був би дещо вищим, то неприємностей біля воріт “Карпат” було б значно більше. А так “Сталь” у другому таймі запам’яталася хіба що фланговими проходами Біто, який у цьому поєдинку завдав найбільше труднощів для захисників львів’ян, та великою кількістю не надто небезпечних кутових ударів. Тому, як і в першому таймі, Олександру Іщенку, аби змінити хід поєдинку, довелося зробити заміни. Те, що замість Сучкова на поле вийде Кобін, мабуть, прогнозувалося ще до початку матчу. А ось поява появу замість Лакі Ідахора Олександру Голбан, який не грав за перші “Карпати” ще з минулого року, було дещо несподіваною. У ці хвилини, скоріше, читався вихід на поле Максима Фещук, котрий хоча перебуває зараз далеко не у найкращій своїй формі, проте міг як зачепитися за м’яч, так і небезпечно виконати штрафний удар, чого львів’янам у матчі катастрофічно не вистачало. Проте Іщенко вирішив випустити саме Голбана, і, як виявилося, не прогадав.

Що стосується Василя Кобіна, то якби не забитий гол, то його гру можна було б оцінювати як провальну: дуже вже часто екс-закарпатівець помилявся та обрізався у невимушених ситуаціях. А ось Олександру Голбан зі своїм виходом вніс в атакуючі командні дії те, чого помітно не вистачало весь матч – певної нестандартності. Звичайно, ми так і не побачили від нього потужних удар та красивого дриблінгу, але молдаванин у цих компонентах гри і так ніколи особливо не виділявся. Та за його участі таки вдалося створити два епізоди, коли саме нестандартні дії Голбана надали уже втраченої у ці хвилини гостроти “зелено-білим” атакам. В одному епізоді це не пройшло, в іншому – призвело до єдиного голу у матчі. На 83-й хвилині після прострілу у центр штрафного Олександру замість удару з вигідної позиції віддав, здавалося б, незрозумілий (особливо для Кобіна, що набігав) пас п’ятою, і потенційно небезпечний момент було втрачено. А на 87-й хвилині Ігор Худоб’як справа віддав у центр штрафного, Голбан дотепно пропустив м’яч на Кобіна (відвівши разом з собою захисника суперника), і лівий півзахисник “Карпат” з вбивчої позиції впритул розстріляв Максима Старцева. Після забитого голу на виїзді за хорошою традицією футболісти “Карпат” уже не віддали ініціативу супернику, і ті так і не отримали жодного шансу, аби хоча б частково реабілітуватися перед власними вболівальниками.

Третя перемога “зелено-білих” на виїзді дечим нагадала тріумфи у Сімферополі та Маріуполі: концентрована гра у захисті (за винятком кількох незрозумілих епізодів) та реалізація одного з нечисленних гольових моментів. А в цьому матчі, який уже добігав до сухої нічиєї, “Карпати” нагадали своєму супернику давню, але завжди актуальну футбольну істину: грати потрібно до фінального свистка.

Юрій Басенко, Інформаційний центр ФК “Карпати”

15 Жовтня 2006

Схожі новини
Спонсори