Офіційний сайт ФК «Карпати» Львів

„Карпати” в Туреччині: Анталія – місто контрастів. Частина ІІ

Останні дні зимових зборів карпатівці проводили у звичному режимі: щоденні тренування, медичні обстеження. Та з кожним днем відчувалося їхнє бажання повернутися до України і якнайшвидше розпочати чемпіонат...

Інтернет-ностальгія

В Туреччині нам залишалося жити 4 дні. Вже було відомо, що в четвер вранці ми вирушаємо в аеропорт та летимо до Києва на гру з ЦСКА. Про те, що гру буде перенесено, футболісти здогадувалися, але усі були готові грати на синтетиці. Для цього Юрій Дячук-Ставицький вирішив провести двосторонню гру на штучному полі. Та порівнювати турецьку і київську „синтетику” сенсу не було: хлопці казали, що у Кончі-Заспі покриття – справжній асфальт. У „двосторонні” грав і тоді ще потенційний новачок „Карпат” француз Фортунат. Окрім стартової швидкості, яка часто „заносила” його в офсайд, нічим особливим він не відрізнявся. Щоправда, віддав гольовий пас Руслану Платону. Проте з трибун стадіону було помітно, що француз у цей момент намагався пробити по воротах, але м’яч зрізався з ноги і відкотився до карпатівського нападника. Футбольний агент Анатолій Минзу, який привіз Фортуната до Анталії, вже не говорив, що його підопічний – суперфутболіст. Натомість він критикував Олега Веприка та Євгена Шмакова, які за його словами віддавали 90% неточних передач. Єдиним футболістом, який припав до агентської душі, був Юрій Мартищук.
Після тренування ваш автор сидів у диван-барі і за допомогою ноутбуку переглядав футбольні новини. До мене підійшли Юрій Дячук-Ставицький та Володимир Хохлов, щоб дізнатися як грає „Таврія” з „Шахтарем”. Завдяки он-лайн репортажу тренерська група, до якої долучився ще й Богдан Стронціцький, аналізувала турнірне становище у вищій лізі. Дізнавшись, що Богдан Шуст пропустив перший м’яч у вищій лізі, тренери засмутилися і дуже хотіли подивитися чи не було там помилки воротаря. За кілька годин ми завантажили з сайту „Шахтаря” відео голу і Дячук-Ставицький впевнено сказав, що вини Шуста у пропущеному м’ячі нема.
Підійшли до нас і футболісти. Аляксєй Сучков переглянув білоруські футбольні сайти, Микола Іщенко дізнався результати матчів „вишки”, а Микола Лапко ознайомився з розкладом матчів другого туру вищої ліги.

Купи – продай!

Карпатівці хотіли додому. Їм вже не смакувала турецька кухня, все рідше вони приходили грати в більярд, все частіше їх можна було побачити в інтернет-кафе за ноутбуками. Sms-повідомлення надсилали по кілька штук, писали електронні листи... Та й погода в останні дні була мінлива – вчора яскраво пекло сонце, сьогодні лив дощ.
В один з сонячних днів вдалося виїхати в місто і пройтися місцевим Вернісажем. Разом з журналістами поїхали адміністратори Ярослав Гринишин та Володимир Різник, а також воротар Мацей Налєпа, який в Анталії святкував день народження своєї дружини Анни та сина Емільяна, якому виповнилося 2 роки. Для малого Мацей купив спортивний костюм, кросівки та кілька сорочок. Ми з оператором телестудії „ФК Карпати ТБ” вирішили придбати місцеві сувеніри. Продавці буквально затягували відвідувачів до себе, пропонуючи купити бодай щось. Неодмінним атрибутом турецького „купи-продай” є торг. Якщо покупець погоджується на встановлену ціну (жодного прейскуранта я тут не побачив) – його просто не зрозуміють. Скажімо, жіночі прикраси, які висять в кожному магазині, продавці пропонують за 40 доларів, наголошуючи, що це ручна робота та рідкісні породи каміння. Якщо ви вправно торгуєтесь – вам продадуть цяцьку за 8 доларів. У кожній крамничці вас неодмінно пригостять турецьким чаєм, що подають у піалках. До речі, порозумітися з турецькими торгашами можна без зайвих проблем – кожен з них знає турецьку, англійську та російську мови. Бувають і взагалі поліглоти. В одного продавця я традиційно запитав: „Do you speak English?” Відповідь турка мене вразила: „Англійська, німецька, французька, італійська, португальська, арабська, російська”...
Загалом же, турки доволі гостинні люди, і дуже люблять туристів. Один з продавців, дізнавшись, що ми з України, гостинно запрошував нас на кальян. Ціна кальянів на турецьких базарах залежить від їхнього розміру. Найменші разом зі спеціальним фруктовим тютюном та вугіллям можна вторгувати за 13 $.

Пляжний футбол: зеленим по білому

Повернувшись в готель, ми відразу вирушили на вечірнє тренування. Єдиною „втратою” „Карпат” став француз Фортунат, який поїхав шукати кращої долі в албанському чемпіонаті. Футболісти на тренуванні поводились дуже емоційно: кожен невдалий удар супроводжувався шаленими криками. Помітно, що карпатівці добряче „зарядилися” на друге коло. Одне з ранкових тренувань гравці провели на пляжі – бігаючи поряд з морськими хвилями та розминаючись на мокрому піску.
Коли футболісти проводили останнє тренування – повноцінний двосторонній поєдинок, наприкінці гри виникла невелика суперечка. Юрій Дячук-Ставицький вирішив не догравати останні хвилини – на дворі вже темніло та й падав дощ, а вітер взагалі відносив м’яча в інший бік. Проте футболісти хотіли дограти поєдинок до кінця. Мені вдалося підслухати розмову задоволеного головного тренера із Володимиром Хохловим. „Якщо вони так хочуть грати, значить команда готова до чемпіонату” – сказав Юрій Дячук-Ставицький і загадково посміхнувся.
Переліт з Анталії до Києва був швидкий. Футболісти жартували, особливо сипав „перлами” Мацей Налєпа, який забарикадувався в останніх рядах. Юрій Мартищук дивився фільм, Андрій Тлумак всю дорогу по-богатирські спав. У Києві карпатівці першим ділом накупили спортивної преси: як самі говорили - скучили за українськими літерами. Кілька годин очікування в терміналі Борисполя гравці вбивали по-різному: грали в карти, дивилися фільми, читали газети.
А вже у Львові біля аеропорта зібралася сила-силенна народу – зустрічали „зелено-білих” левів. Обійми, поцілунки, усмішки та сльози радості. Всі футболісти посідали в авто і поїхали розповідати рідним і друзям про свої турецькі пригоди. А от в карпатівський автобус, який стояв неподалік, так ніхто і не сів...

Ростислав ЯЩИШИН, Анталія, газета «Карпати»

15 Березня 2006

Схожі новини
Спонсори